Хто такі ассирійці: історія стародавнього міста Ассирія

Ассирійці - один з найдавніших народів світу. Вони є засновниками великої імперії Ассирія, а сьогодні їх землі розташовані на територіях різних країн. У наш час багато ассирійців проживають в Іраку, а також в Сирії, США і в Швеції.

Ассирійці - це народ, який жив на Близькому Сході з давніх часів і сьогодні його можна знайти по всьому світу.

У стародавні часи їх цивілізація була зосереджена в місті Ассирія (нині північний Ірак), територія якого простягалася від південного Іраку до узбережжя Середземного моря.

Ассирія вперше здобула незалежність близько 4000 років тому. До здобуття незалежності місто контролювалося народом, відомим як шумери, і знайшло незалежність тільки після того, як шумерська цивілізація занепала.

Сучасні вчені часто ділять асирійську історію на три періоди: давньоасирійський, середньоасирійський і неоасирійський періоди. Проміжок часу, який охоплює кожен період, є джерелом суперечок серед вчених.

Давньоасирійський період

«Старий ассирійський» період зазвичай ставиться до часу після того, як Ассирія вперше отримала незалежність близько 4000 років тому. Стародавні тексти вказують, що правителі Ассирії називали себе «намісниками» бога Ассура. Однак для вчених це досі залишається загадкою.

Пізніше місто стало імперією, яка контролювала велику територію в сучасному Іраку і Сирії. Імперія Шамші-Адада проіснувала недовго. Після його смерті Вавилонська імперія на чолі з Хаммурапі і царство, відоме як «Міттані» захопило землі Шамші-Адада. У стародавніх записах зазначено, що до 1500 року і до нашої ери місто Ассирія знаходилося під сильним впливом (якщо не під прямим контролем) Міттані.

Середньоасирійський період

У 14 столітті до нашої ери царство Мітанні почало згасати і ті, хто правив Ассирією, почали стверджувати, що місто незалежне, і сучасні вчені часто називають цей час «середньоасирійським» періодом. На початку цього часу Ассур-Убалліт I (правил близько 1363-1328 рр. до н. е.) завоював територію поблизу Ассирії і домігся дипломатичного визнання свого статусу від царів Єгипту і Вавилонії.

Його наступники ще більше розширили ассирійську територію Адад-Нірарі I (1305-1274 до н. Адад-Нірарі I стверджував, що він «посіяв сіль» над столицею Міттані Тайду і наклав трудові повинності на тих, хто вижив у місті. Він побудував палац на Тайду і створив стели, щоб відзначити свій контроль над містом. Адад-Нірарі I також використовував титул «цар всесвіту», яким описав себе. Даний титул використовували і наступні асирійські царі.

Однак написи часів правління Тіглат-Пілесера і його наступників вказують на проблеми, Міста та цивілізації на Близькому Сході руйнувалися як група людей з Егейського моря прибула в регіон, витіснивши місцеве населення і зруйнувавши торгові мережі. що Тіглат-Пілесер і його наступники часто билися проти арамеїв, групи людей, які були переміщені або іншим чином опинилися в хаосі. Протягом двох століть територія Ассирії поступово скорочувалася, царство зберігало контроль над Ассирією і територією поруч з ней.Ассирія не розширювалася у великих масштабах до 9 століття до нашої ери.

Неоассирійський період

Період часу з 9 століття до нашої ери, коли ассирійці знову почали розширювати території, сучасні вчені називають «неоассирійським» періодом. За цей час територія, яку контролювала Ассирія, досягла свого найбільшого географічного розміру.

При Ашшурнасірпалі II (правління 883-859 до н. е.) ассирійці відвоювали більшу частину території, яку вони колись контролювали, знову досягнувши узбережжя Середземного моря. На знак визнання своїх досягнень Ашурнасірпал II побудував новий палац в місті Німруд і використовував це місто, щоб контролювати Ассирію. Цю політика царя, що тримається на деякій відстані від Ассирії, продовжили майбутні ассирійські царі. Саргон II (правил близько 721-705 до н. е.) заснував нове місто Хорсабад, зробивши його своєю столицею, а Сеннахеріб (правил 704-681 до н. е.) побудував новий палац в Ніневії, перенісши туди столицю Ассирії.

У неоассирійський період царі Ассирії збільшили розмір свого царства до найбільшого. На додаток до повернення Вавилона і частини сучасного Лівану ассирійці відправляли свої кампанії в сучасний Ізраїль і Палестину, тим самим заробивши безліч згадок в єврейській Біблії.

Пізніше єврейський народ був розділений на північне царство, яке називається Ізраїлем, і південне царство - Юдеєй.Два єврейських царства часто стикалися один з одним. Як завершилися битви - не ясно, але Ассирія продовжувала розширюватися на захід, завойовуючи Єгипет під час правління Есархаддону (680-669 до н. е.). Єгипетський фараон Тахарка був переможений в 671 до н. і ассирійці захопили єгипетську столицю Мемфіс. Потім ассирійці спробували керувати Єгиптом, використовуючи ряд васальних правителів.

Падіння Ассирії

У той час, як ассирійці просунулися далеко на захід, на сході назрівала біда. У 7 столітті до н. е. е. ассирійським правителям довелося придушити низку повстань у Вавилонії. Тим часом група під назвою «мідяни», що базується на території нинішнього Ірану, також почала атаку ассирійських сил.

Під атакою двох груп, намагаючись зберегти свої володіння на заході, ассирійські військові опинилися під тиском. Вавилоняни стали повністю незалежними під час правління вавилонського царя Набополассара (625-605 до н. е.).

У 612 році до н. е. е. мідійський цар Кіаксарес (625-585 до н. е.) здійснив великий натиск на Ніневію, який спробував зупинити ассирійський цар Сіншарішкун (622-612 до н. е.). Вавилонський напис говорив, що боротьба за Ніневію тривала кілька місяців. У той час велися три битви, після яких мідяни штурмували саме місто. Місто впало і було зруйноване мідійською армією, яка перетворила імперію на «руїни і купи сміття».

Ассирійці вели подальші битви, але їх а "